Не із стародавніх літописів увірвалося у наше життя це моторошне слово-Чорнобиль…Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів.

         Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. Квітень готувався до передачі своїх прав травню. Саме в таку з ночей, 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася аварія – вибух на четвертому енергоблоці. Та ніхто тоді і гадки не мав, що сяйво, яке спалахнуло над електростанцією, смертельно небезпечне. Під час вибуху утворилася радіоактивна хмара, яку вітром понесло по Україні.

         Чорне лихо Чорнобиля. Воно принесло людям страшні, невиліковні захворювання, поруділі ліси, хати-пустки.

         Дзвонять дзвони…Вслухайтеся у їх мелодійний звук. Вони немов просять-благають берегти землю, на якій народилися!

 

         Ми – атомні заложники прогресу,

         Вже в нас нема ні лісу, ні небес!

         Так і живем од стресу і до стресу,

         Абетку смерті маємо – АЕС.

25 квітня в бібліотеці с. Спас була проведена бесіда-роздум на тему: «Чорнобиль гірким спомином стукає в серця». Директор Народного дому Ірина Руда,  пригадала ті страшні події 32-річної давнини, які тяжким тягарем залягли в душі і серця наших громадян. Завідуюча бібліотекою Лілія Дубровна навела історичні дані та відомості (спогади), зазначені в книгах та періодичних виданнях.

Хвилиною мовчання вшанували всіх постраждалих від жахливої Чорнобильської трагедії.

Фото без описуФото без опису

Фото без опису