Визнання особи безвісно відсутньою під час воєнного стану.

Фото без опису

Правовий статус осіб, які пропали безвісти під час війни регулюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».
Особа, зникла безвісти - це фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук.
Особа, зникла безвісти за особливих обставин – це особа, зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Для набуття правового статусу особи, зниклої безвісти, спочатку необхідно подати заяву про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, до відповідного територіального органу Національної поліції України. Таку заяву можуть подати родичі такої особи, представники військового формування (якщо особа була військовослужбовцем), органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадські об’єднання або
будь-які інші особи, яким стало відомо про зникнення. Також заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана Уповноваженим з питань осіб зниклих безвісти (Мінреінтеграції) за особливих обставин, якщо зазначені вище особи звернулися до неї з повідомленням про зникнення особи. У заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зазначається інформація, що може сприяти розшуку такої особи.
Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Набуття правового статусу особи, зниклої безвісти, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи, а тому права та інтереси особи, зниклої безвісти, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її
розшуку (до встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти), або оголошення її померлою відповідно до законодавства.
Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи
оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Тому важливо звернути увагу, що правовий статус «особи, зниклої безвісти» не є тотожним правовому статусу фізичної особи визнаної в судовому порядку «безвісно відсутньою».
Для того щоб визнати особу безвісно відсутньою можна лише у судовому порядку. Підставою для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є відсутність її протягом року за місцем постійного проживання і відсутність відомостей про місце її перебування.

Заяву про визнання фізичної особи безвісно відсутньою може бути подано заявником, тобто членом сім’ї, родичем до суду першої інстанції за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання
(перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
В заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою обов’язково зазначається мета, з якою необхідно визнати фізичну особу безвісно відсутньою (наприклад, з метою розірвання шлюбу іншим із подружжя), обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи та долучаються всі наявні у заявника докази (наприклад, копія звернення до правоохоронних органів із заявою про зникнення особи та її розшук, докази
розміщення об’яв щодо розшуку та встановлення місця перебування особи, можливі покази свідків, які стали очевидцями, які востаннє бачили зниклу особу, спілкувалися з нею, чи бачили її викрадення або примусове утримання окупаційними військовими і т. ін.).
Наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою:
- на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. За заявою заінтересованої особи чи органу
опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою;
- опікун над майном фізичної особи, визнаної безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані доглядати; Опіка над майном припиняється в разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно
відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим (ст. 44  ЦК України );
- чоловік або дружина безвісно відсутнього набувають права розірвати шлюб у спрощеному порядку через державні органи реєстрації актів цивільного стану;
- припиняються зобов’язання, тісно пов’язані з особою безвісно відсутнього (наприклад, чинність довіреності, договору доручення стаття 129,248, 1008  ЦК ).
Визнання фізичної особи померлою здійснюється у  судовому порядку , який встановлюється Глава 4  ЦПК України (за аналогією визнання фізичної особи безвісно відсутньою).
Умови для визнання фізичної особи померлою:
- протягом 3 років у місці постійного проживання особи немає відомостей про місце її перебування ;
- особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку протягом 6 місяців;
- можливість вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – протягом 1-го місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
- фізична особа зникла у зв’язку із воєнними діями, збройним конфліктом після спливу 2-х років від дня закінчення воєнних дій.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
У разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смерті громадянина день його гаданої загибелі (наприклад, день катастрофи пасажирського літака, день землетрусу або іншого стихійного лиха).
Після набрання законної сили рішенням суду про оголошення фізичної особи померлою, суд надсилає рішення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, – відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю
уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.
Оголошення громадянина померлим тягне за собою ті самі наслідки, що і смерть фізичної особи, а саме: відкривається спадщина, відбувається перехід майна до правонаступників.
Спадкоємці не мають права протягом п’яти років відчужувати нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини після смерті особи, оголошеної померлою (ст. 47  ЦК України ).
Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на та нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження. Така заборона вноситься до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.