Бойківська ладканка як елемент української народної музичної культури та весільної обрядовості.

Фото з домашнього архіву Кравець (Максимів) Ірини  Іванівни 1959 р.

Фото з домашнього архіву Стадник (Дичкевич) Ірини Іванівної 1955 р. (Наречені)

Бойківська ладканка як елемент української народної музичної культури та весільної обрядовості

Бойківщина – це історико-етнографічний регіон, який включає в себе Дрогобицький, Самбірський, Сколівський, Старосамбірський, Стрийський, Турківський райони Львівщини, Долинський, Рожнятівський райони Івано-Франківщини, Міжгірський, Воловецький, Великоберезівський райони Закарпаття. Дослідження даної проблематики було зроблено на основі польових досліджень на території Північної Бойківщини, а саме опитування старожилів села Спас Рожнятівського району Івано-Франківської області.

Бойківська ладканка є невід’ємним елементом музичної української народної культури. Ладканка та ладкання – це давня назва українських обрядових весільних пісень, які збереглися в Карпатах і Прикарпатті, зокрема на Бойківщині. Виконували ці пісні заміжні жінки. У західній частині Українських Карпат були зафіксовані пастуші, сінокісні, ягідні, грибні ладканки, які виконувалися на мелодії традиційних весільних ладканок. Ладкання як дієслово – це назва весільних обрядових дій під час зустрічі нареченого і нареченої в західному регіоні Карпат; так званий пісенний діалог між свахами з боку нареченого і подругами нареченої. Слово «лада» означає вірна дружина, кохана, коханка, а «лад» або «ладо» - вірний чоловік, коханець.

Збирання ладканок пов’язане з діяльністю діячів «Руської трійці». Зокрема збиранням весільних обрядових пісень на території Бойківщини займався Іван Вагилевич. Саме завдяки його зібраним матеріалам, ладканки були опубліковані у альманасі «Русалка Дністровая» під окремим підрозділом «Ладканя».

Ладкання проходить у декілька етапів, залежно від весільної обрядовості. Перший – це початковий етап, який передбачає плетіння віночка для молодої з барвінку та убирання нареченої. Е. Нішко (Гусак), 1945 р. народження, згадує про своє весілля: «… то був 68 р., у мене було весілля у четвер, не у суботу, бо тоді не ставало днів кожному, аби на суботу святкувати. У середу ходили по барвінок до чоловіка, а потім приходили до мене. Прийшли хлопці та дівчата, бубен був, тай гармошка, потім принесли у решеті барвінок, вже плели там вінець… Коли плели з барвінку віночки то ось так співали:

Ой гиля гуси, гиля на воду

Як же я піду від своєго роду.

Ой гиля гуси, гиля на хату

Як же я піду від вас рідні тату.

Ой гиля гуси, гиля на браму

Як же я піду від вас рідні мамо…»

Наступний етап можна називати основним. Цей етап проходить на другий день весілля. Він передбачає зустріч молодої та молодого, надівання віночку, збирання наречених до шлюбу. «… як молоду збирають то ладкають… це така легенька пісенька:

Приступи Боже до нас, тай ти Божая Мати.

Тай ти Божая Мати, весілля зачинати.

Ой де то та щіточка, гребінець,

Що чесала головоньку під вінець.

Рідненький брат косочку розплітав,

Де він то ти опліточки подівав.

А він поніс на ярмарок не продав.

А він приніс додомочку, дружці дав.

Ой на тобі дружечко, а втой дар,

Аби тобі за рочок було втак…» 

За свідченням І. Кравець (Максимів): «… після того, як наречені взяли шлюб, весілля було окремо у нареченої та нареченого. Тоді зі сходженням сонця бояри (гості молодого) їдуть фірою по молоду для того, щоб її викупити. Після того, як чоловік викупляє наречену, вони разом сідають на стільці (старші люди кажуть «сідають на лавицю»), для того, щоб зняти віночок молодій та одіти хустку, а молодому знімали букет…» . Коли викупляли то ладкали:

«Ой, за гори зоречка зоряє.

а молода дівочок скликає.

Назбирала дівочок цілий збір,

посідала з дівочками поза стіл.

Добрий вечір дівочки, ми до вас

Залетіла галочка миже вас

А то наша галочка значена

Бо в неї головка значена

А ми би вам галочку не дали

Хоч би 100 тисяч рублів дали,

бо у вас молодий маленький,

а в него жупанчик куртенький.

Молода буде з-під жупану вибігати

І буде ся поміж дівки ховати» 

Останній етап можна назвати заключним, коли молодята вже разом. Він пов’язаний із забиранням молодої до молодого та з пропоєм (на другий день весілля гості сідають за стіл та знову співають, дають гроші молодим, бажають щастя), закінченням весілля: «… вже забрали молоду на фіру, тай придане. Бо дівчата після одруження ішла часто жити до чоловіка. Тай рано уже о 6 годині за молодою ішов пропій. Гості молодої та молодого святкували, а молода перепивала той пропій… кидали гроші… По закінчуванню весілля, ще співали жартівливі ладканки:

Ой лісами дорожечка, лісами, лісами,

Добра була товаришка дівки межи нами.

Ой заплачеш товаришко в перший понеділок,

Як ти здоймут з головоньки зелененький вінок...

Ой їхало весіллєчко по при мою хату,

Зачіпило галузи загубили сваху…» 

Отже, бойківська ладканка – елемент української народної музичної культури, невід’ємна частина весільної обрядовості на Бойківщині. Бойківську ладканку відповідно до весільного обряду можна класифікувати так: 1) ладканки першого етапу весільного обряду; 2) ладканки основного етапу; 3) ладканки заключного етапу. Майже все весільне дійство супроводжувалося піснею. Завдяки збереженню у пам’яті народу ладканок, на сьогодні ми можемо встановити весільну обрядовість бойківського краю та ще раз переконатися про мелодичність та співучість українського народу.

Список використаних джерел:

1. Свідчення Василишин Ольги Миколаївни. Народилася 01.07.1944 р. в с. Спас, Рожнятівського району Івано-Франківської області; неповна вища ; проживає у с. Спас Рожнятівського району Івано-Франківської області. Записано Луштвою В. В. 1 арк.
2. Свідчення Нішко (Гусак) Емілії Миколаївни. Народилася 10.12.1945 р. в с. Спас Рожнятівського району Івано-Франківської області; закінчили 11 класів, пенсіонерка; проживає у с. Спас Рожнятівського району Івано-Франківської області. Записано Дичкевич О. В. 22.07.2019 р. 12 арк.
3. Свідчення Кравець (Максимів) Ірини Іванівни. Народилася 01.07. 1937 р. в с. Спас Рожнятівського району Івано-Франківської області; закінчили 7 класів, пенсіонерка; проживає у с. Спас Рожнятівського району Івано-Франківської області. Записано Дичкевич О. В. 24.07.2019 р. 9 арк.
4. Шашкевич М., Головацький Я., Вагилевич І. Русалка Дністровая. Будапешт, 1937. 82 с. URL: https://ukrclassic.com.ua/component/attachments/download/101
5. Яковлєва О. Женское начало в украинских семейных обрядах. C. 31–38. URL: http://elib.bsu.by/bitstream/123456789/195260/1/%D0%AF%D0%BA%D0%.pdf